На допомогу учням












 Органічні сполуки і здоров’я людини


Жири як компоненти їжі, їх біологічна роль

Жири є цінними продуктами харчування. Жири бувають рослинного і тваринного походження. У рослинах жир зосереджений в насінні, плодах. Ми споживаємо його у вигляді готових жирів: бобовий, кокосовий, какаовий, пальмовий, кукурудзяний, соєвий, соняшниковий або плодами горіхів, гарбуза, оливків тощо. Тваринні жири споживаємо у вигляді сала (яловичий, баранячий, свинне сало, жир домашньої птиці), м’яса, риби, сиру, сметани, масла, молока тощо.

Найважливішою властивістю жирів, як і всіх естерів, є їх гідроліз, в результаті якого вони розщеплюються на гліцерин і відповідні карбонові кислоти. Цей процес відбувається в організмі: жири, що входять до складу їжі, під впливом ферментів підшлункового і кишкового соку піддаються гідролізу. Продукти гідролізу – гліцерин і карбонові кислоти – всмоктуються в кишківнику й знову утворюють жир, необхідний організму.
Наприклад: гідроліз тристеарину:
Деякі олії, нехарчові рослинні жири гідрують і перетворюють їх на більш цінні тверді жири.
Так добувають, наприклад, маргарин, спреди.

Останнім часом в дослідженнях вчених появилися висловлювання про шкідливий вплив гідрованих жирів для організму людини.
Слід пам’ятати, що при довгому зберіганні на повітрі жири частково окиснюються киснем, гіркнуть і стають непридатними для харчування.

Біологічна роль жирів

1 г жиру = 9,3 ккал
Жири – незамінний продукт харчування. Вони забезпечують такі життєві функції організму:
  • теплоізоляційна;
  • забезпечення організму енергією (1 г жиру – 9,3 ккал);
  • пластичний матеріал для побудови клітинних мембран;
  • сприяють проникненню жиророзчинних речовин через мембрани клітин;
  • заповнення простору між клітинами, захист внутрішніх органів.
Добова норма жирів 1–1,5 г на 1 кг маси тіла.
При нестачі або надлишку жирів виникають порушення жирового обміну. В жировому обміні важливу роль відіграє печінка. При надлишку жирів, стресовому стані у кров потрапляють жирні кислоти, які накопичуються в печінці (норма жиру в печінці – 5%), що може призвести до жирового переродження печінки. В судинах, особливо головного мозку й нижніх кінцівках, серці утворюються атеросклеротичні бляшки, звужується русло судин, судини стають менш еластичними, що може призвести до паралічу, інфаркту та інших захворювань.

При нестачі жирів виникають авітамінози, хронічні захворювання шкіри.
Корисними для вживання є олії, які містять у своєму складі незамінні жирні кислоти (в організмі вони не синтезуються). Ненасичені жирні кислоти,  які входять до складу оливкової олії сприяють розчиненню жовчних каменів.

Обмін жирів в організмі

Частково емульгований в ротовій порожнині жир потрапляє в шлунок й кишківник. У шлунку під дією ферментів та кишківнику, під дією панкреатичного соку, він гідролізує на гліцерин та жирні кислоти. Жирні кислоти нерозчинні, тому сполучаючись з жовчними кислотами, вони утворюють розчинні комплекси, які всмокчуються в епітелій кишківника. Тут комплекс розпадається, а жовчні кислоти через кров’яне русло потрапляють в печінку. Гліцерин як водорозчинний також проникає в епітелій кишківника, де з гліцерину й кислот синтезується жир тіла. Частина синтезованого жиру через кров’яне русло потрапляє в жирову клітковину, врешті відкладаючись прозапас. Частина через кров’яне русло потрапляє до клітин й органів. Тут відбувається гідроліз жиру, окиснення утвореного гліцерину та жирних кислот через ряд проміжних стадій до СО2 і Н2О з виділенням тепла.

Білки як компоненти їжі, їх біологічна роль

Чи думали ви колись, що наш організм – це, по суті, набір мікроскопічних ланцюгів? Напевне ні! Мова йде про макромолекули, які формою нагадують ланцюги. Серед макромолекул білки складають найбільшу групу. До них належать антитіла, деякі ферменти, гормони. Незліченна армія антитіл, або імуноглобулінів, нейтралізує в нашому організмі дію таких нападників, як бактерії та віруси. Інші глобуліни беруть участь у процесі зсідання крові. В організмі людини ферменти виконують роль каталізаторів, тобто прискорюють перебіг хімічних процесів, приміром, під час травлення. Гормони виділяються безпосередньо в кров й стимулюють або гальмують діяльність різних органів.
Білки – це вища форма розвитку органічних речовин, основна складова частина клітин, вони входять до складу всіх живих організмів. Білки тіла людини складають 40–50% з розрахунку на суху вагу. В організмі є тисячі білкових речовин, причому кожний білок виконує строго визначену функцію. У живому організмі не існує ділянки, де б не було білків. Вони є у крові, м’язах, мозку, навіть входять до складу емалі зубів.
Склад макромолекул білків. Білки – поліпептиди, які складаються із залишків  α-амінокислот. Залишки амінокислот у білковій молекулі багаторазово повторюються у різних комбінаціях. Цим пояснюється велика кількість різних білків. Кількість амінокислотних залишків дуже різна: в інсуліні – 51, міоглобіні близько 140, тому й молекулярна маса становить від 10 тисяч до кількох мільйонів.
Зелені рослини й чимало бактерій здатні синтезувати амінокислоти. У тварин і людини ця здатність обмежена. Забезпечення їхніх організмів білками відбувається при споживанні їжі.
Вміст білків у продуктах харчування: сир – 20-30%; соя – 35%; горох – 26%; риба, м’ясо – 20%; курячі яйця – 13%; макарони – 9-13%; гречка – 11%; пшоно – 10%; рис, хліб – 8%; молоко – 3,5%.

Функції білків в організмі:

  • Будівельна – утворення клітин, тканин, гормонів.
  • Каталітична – каталізують хімічні реакції в клітинах, регулюють обмін речовин;
  • Транспортна – перенесення білковими тілами речовин в організмі (перенесення кисню гемоглобіном крові).
  • Рухова – рух м’язів, війок, джгутиків.
  • Захисна – здатність антитіл знищувати хвороботворні мікроорганізми.
  • Енергетична – забезпечення організму енергією (12 % енергії, 1 г білка – 17,6 кДж).
  • Рецепторна – передача імпульсів в центральну нервову систему.
  • Підтримання кислотно-лужної рівноваги організму.
  • Приймають участь у рості та розмноженні.

Значення білків у життедіяльності організмів

В організмах тварин чи людини під час травлення білкові молекули гідролізуються до амінокислот, які розчиняючись у водному середовищі проникають у кров й надходять до всіх органів та тканин. Тут найбільше амінокислот витрачається на синтез білків органів й тканин, частина йде на синтез гормонів, ферментів, а частина розкладається до кінцевих продуктів з виділенням енергії.

Вуглеводи як компоненти їжі, їх біологічна роль

Вуглеводи складають основну частину раціону людини. Добова потреба вуглеводів 400-500 г, з яких 20-30 г харчових волокон й не більше 100 г цукру.
До вуглеводів їжі належать моносахариди (глюкоза, фруктоза) та полісахариди – крохмаль, глікоген, харчові волокна (клітковина й пектинові речовини).
Глюкоза – цінна поживна речовина. У клітинах глюкоза окиснюється до вуглекислого газу й води. Процес окиснення проходить через цілий ряд стадій, супроводжується виділенням енергії. Частково ця енергія виділяється у вигляді теплоти, а більша частина витрачається на різні функції організму (скорочення м’язів, синтез речовин, секреція). У зв’язку з тим, що глюкоза легко й швидко засвоюється, її застосовують як засіб посиленого харчування хворих й ослаблених людей, а також при великих фізичних навантаженнях.
Крохмаль повільно розчеплюється в організмі, тому легко регулюється вміст цукру в крові (80-100 мг в 100 мл крові). Разом з крохмалем в організм потрапляють вітаміни групи В, мінеральні солі в складі таких продуктів як хліб, картопля.
Глікоген входить до складу м’яса, риби, печінки.
Клітковина міститься в квасолі, грибах, капусті, буряці, сухофруктах. Вона необхідна для регуляції перистальтики кишківника, нормалізує функцію жовчновивідних протоків, виведенню холестерину з організма.
Пектинові речовини абсорбують й виводять з організма токсичні речовини. Пектину багато у тикві, мармеладі, повидлі. Засвоєння вуглеводів в організмі значне й складає близько 85-98 %.
Вуглеводи їжі починають гідролізувати вже у ротовій порожнині й повний гідроліз до моносахаридів закінчується в кишківнику під дією ферментів підшлункової залози. Моносахариди всмокчуються стінкою кишківника, потрапляють у кров й розподіляються по органах та тканинах в залежності від їх потреби в енергетичному й пластичному матеріалі. Надлишок глюкози відкладається у печінці (до 150 г ), м’язах (0,2-0,7 %) у вигляді запасного вуглеводу – глікогену. У разі потреби, наприклад, під час фізичних навантажень глікоген перетворюється на глюкозу, яка живить організм. Частина глюкози в м’язах, окиснюється до кінцевих продуктів – вуглекислого газу й води, при якому виділяється енергія.
Про значення вуглеводів у життєдіяльності живих організмів свідчать основні функції, які вони виконують:
  • енергетична: при окисненні вуглеводів виділяється енергія, яка на 2/3 забезпечує добову потребу людського організму. Окиснення 1 г вуглеводів супроводжується виділенням 16,9 кДж енергії.
  • пластична: вуглеводи використовуються на синтез нуклеїнових кислот, органічних кислот, а з них можуть синтезуватись замінні амінокислоти, ліпіди.
  • опорна: у комплексі з білками вуглеводи входять до складу хрящевих тканин та сполучнотканинних утворень, що виконують опорні функції людини й тварин. У рослин целюлоза та інші полісахариди входять до складу зовнішніх клітинних мембран й не тільки захищають клітину від пошкоджень, але й утворюють скелет рослин, їх опорні тканини.
  • захисна функція вуглеводів полягає у тому, що вони входять до складу слизових речовин слини, шлунково-кишкового соку, міжклітинної речовини, дихальної системи, захищають їх від механічних й хімічних подразнень та мікроорганізмів.
    регуляторна: клітковина їжі, яка міститься у значній кількості продуктів, подразнює кишківник й у такий спосіб сприяє перистальтиці, тим самим покращуючи травлення.
  • запасна: поживні речовини відкладаються в організмах людей і тварин у вигляді глікогену, а у рослинах – у вигляді крохмлю. Вуглеводи виконують різні функції. Наприклад, глікопротеїди зумовлюють відмінності в групах крові, деякі вуглеводовмісні полімери є рецепторами для з’язування різних токсинів, бактерій, вірусів, гормонів. Вуглеводи широко використовують у народному господорстві, у харчовій промисловості, у виробництві хімічних волокон, паперу, різних пластмас. Певна кількість похідних вуглеводів, так звані глікозиди, являють собою групу лікувальних засобів, зокрема серцевих препаратів
  • Вітаміни як компоненти їжі. Харчові добавки, Е-числа.

    Вітаміни та вітаміноподібні речовини надходять до організму з рослинними та тваринними продуктами. Вітаміни – абсолютно незамінні компоненти їжі, оскільки вони використовуються для синтезу в клітинах організму коферментів, що є обов’язковою частиною складних ферментів. Добова потреба в окремих вітамінах коливається від декількох мікрограмів до десятків і сотень міліграмів.
      Для повноцінного харчового раціону, який містить основні поживні речовини й мінеральні солі, необхідні також додаткові фактори. Їх назвали вітамінами. Наразі більшість вітамінів виділено вчистому вигляді або синтезовано, що дозволяє застосовувати їх як лікарські препарати.
      Отже, вітаміни – це необхідні для нормальної життєдіяльності низькомолекулярні органічні сполуки, синтез яких у організмів цього виду відсутній або обмежений.
       Вітаміни синтезуються, в основному, рослинами. Джерелом вітамінів у людини є їжа та кишкові бактерії. Останні самі синтезують деякі вітаміни тає важливим джерелом їх надходження до організму.
       Вивченням складу і властивостей вітамінів займався російський лікар М.І.Лунін.
    Класифікація вітамінів
    За фізично-хімічними властивостями вітаміни поділяють на дві групи:
    • Жиророзчинні; (вітаміни А, Д, К, Е)
    • Водорозчинні. (вітаміни групи В, С, РР, Р)
    Окремі вітаміни являють собою групу близьких за хімічною структурою зв’язків. Ці варіанти одного й того самого вітаміну називають вітамерами. Вони мають подібні специфічні, але різні за силою біологічні ефекти на організм.
    Робота з таблицею на стор. 57 (перші три колонки – дані підручника) ППо
    Позначення
    • Назва
    Середня добова норма
    Поширення в організмі та функції
    Продукти, у яких міститься
    • С
    		 Аскорбінова кислота 100-200 мг (лікувальна доза до 2 г) Імунна система, кістки, розщеплення холестерину в печінці Перець, цитрусові, листові овочі, чорна смородина, шипшина
    • В1
    		 Тіамін 1,1-1,5 мг Обмін речовин, енергія, робота м’язів Печінка, продукти із зерна грубого помелу, картопля, бобові
    • В2
    		 Рибофлавін 1-3 мг Зір, енергія, шкіра, повний обмін речовин Молочні продукти, яйця, м’ясо, риба, бобові
    • В6
    		 Піридоксин 2-2,2 мг Нервова система, утворення білків та червоних кров’яних тілець, робота м’язів Свинина, печінка, птиця, риба, кукурудза
    • В12
    		 Ціанкобаламін 3 мкг Синтез червоних кров’яних тілець, нервова система, правильний ріст дітей Риба, кукурудза, банани, печінка, яйця
    • РР
    		 Ніацин, нікотинова кислота 20-25 мг Задіяний у клітинному диханні й обміні білків, регулює вищу нервову діяльність, роботу органів травлення Печінка, нирки, яйця, молоко, гриби, продукти із зерна грубого помелу, крупи (гречана)
    • Н
    • Біотин
    		 150-200 мкг Обмін речовин, ріст і структура волосся Печінка, яєчний жовток, соєві боби, морква
    • К
    		 Нафтохінони 0,5 мг Зсідання крові, запобігання появи синців Зелені овочі, капуста, м’ясо, молочні продукти, зерно грубого помелу
    • А
    		 Ретинол 1 мг Зір, шкіра, кістки, зуби та ясна Морква, шпинат, печінка, масло
    • Д
    • Кальциферол
    		 10-25 мг Регулювання Кальцію та Фосфору, кістки та зуби, імунна система Риба, печінка, яєчний жовток, авокадо, морепродукти
    • Е
    • Токоферол
    		 10 мг Захист клітин і тканин від пошкоджень, затримка (уповільнення) старіння Рослинна олія, риба, яйця, продукти із зерна грубого помелу
    • В9
    		 Фолієва кислота
    		Оновлення клітин, нервова система, покращення травлення, процеси кровотворення, синтез нуклеїнових кислот Листові овочі, горох та бобові, горіхи, яйця, продукти із зерна грубого помелу, печінка, нирки, сирі.

    		Пантотенова кислота
    		Обмін речовин, відтворення тканин Риба, м’ясо, яйця, молоко, бобові

        Для організму людини необхідні ще й мінеральні речовини. Головним джерелом мінеральних речовин є небіологічні компоненти їжі. Частково вони надходять до організму з харчовими продуктами тваринного та рослинного походження. Мінеральні речовини належать до незамінних факторів їжі. Добова потреба дорослого організму людини в окремих мінеральних речовинах сильно коливається від декількох грамів до декількох міліграмів або мікрограмів. Вода належить до незамінних компонентів їжі, хоча невелика її кількість утворюється з білка, ліпідів і вуглеводів під час обміну їх у тканинах. Вода надходить із продуктами біологічного та небіологічного походження. Добова потреба дорослої людини становить 1750 – 2200 г.
    Раціональне харчування має повністю задовольняти потреби людини в енергії та пластичних речовинах, сприяти збереженню здоров’я, високої працездатності, а дітям забезпечувати правильний ріст та розвиток. У добовий харчовий раціон людини, яка не займається фізичною працею (студенти,лікарі, службовці), має входити 91 г білка, 103 г жиру, 378 г вуглеводів. Разом це дорівнює 2800 ккал. Крім того, з їжею мають надходити мінеральні солі, вітаміни і вода. У разі різнорідного змішаного харчування, що містить продукти тваринного(м’ясо, вершкове масло, молоко) та рослинного (овочі, фрукти, олія) походження, не потрібно спеціально турбуватися про доставку вітамінів та неорганічних солей. Усі вони містяться в їжі в необхідній кількості. Винятком є кухонна сіль, якої треба додавати близько 5 г на добу.
    Харчові добавки, Е-числа
    Харчування сучасної людини дуже відрізняється від продуктивного набору наших предків. Раніше людина вживала білки, жири, вуглеводи та вітаміни в їх природному стані – свіжі овочі та фрукти, натуральне м’ясо й молоко, мелене зерно злаків, без додавання хімічних сполук. (гра «Що? Де? Коли?». Приготувати вінегрет до столу Петра І. сумнівались стосовно картоплі, але на той час продукти споживали окремо)
       Люди ХХІ століття, особливо мешканці міст, споживають продукти, які пройшли промислову переробку. Щоби продуктові товари не псувались і мали привабливий вигляд, запах і смак, до ковбас, консервів, приправ, молочних виробів  та інших продуктів додають сполуки, які сповільнюють процеси розкладу. Отже, сьогодні ми з’ясуємо, що їсть сучасна людина.
          Харчові добавки – це речовини, які додають у продукти, щоб подовжити термін їх придатності (уникнути швидкого псування), змінити колір, консистенцію тощо.
        Харчові добавки (приправи) відомі людям з давніх часів, але широке застосування вони дістали з ХІХ століття. За своїм походженням харчові добавки поділяються на натуральні та синтетичні.
       В Європі для таких речовин розроблена система кодифікації з присвоєнням буквенних кодів – Е-чисел (перша буква в слові Europe), вона розроблена для зручності сприйняття.
        Добавки нумеруються залежно від тієї функції, яку вони виконують.
    Робота з таблицею на стор. 62
    Е-числа, класифікація та функції харчових добавок
    • Е-числа
    Класифікація
    Функції
                  Е100-Е199
    Барвники
    Підсилюють чи відновлюють колір продукту
                  Е200-Е299
    Консерванти
    		 Збільшують тривалість зберігання продуктів, захищають їх від мікроорганізмів, грибків, бактеріофагів
                  Е300-Е399  Антиоксиданти (антиокисники)
    Захищають від окиснення, наприклад від згіркнення жирів і зміни кольору
                  Е400-Е499
    Стабілізатори консистенції
    Зберігають задану консистенцію. Згущувачі. Підвищують в’язкість
                     Е500-Е599
    Емульгатори
    Створюють однорідну суміш продуктів, що не змішуються, наприклад води й олії
                     Е600-Е699
    Підсилювачі смаку і аромату
    Підсилюють смак і аромат
                        Е900-Е999
    Піногасники, глазурувальні агенти
    Запобігають утворенню піни чи знижують її рівень
                          Е700-Е899
    Запасні індекси

    Технологічне призначення харчових добавок є умовним, адже одна добавка може поєднувати різні функції. Кожна харчова добавка проходить перевірку на безпечність, визначення критеріїв чистоти, сумісність їз певними продуктами. Якщо речовина відповідає зазначеним вимогам, їй надають статус харчової добавки та ідентифікаційний номер – Е-число.
      Проте, якісні продукти виготовляють із мінімумом харчових добавок. Отже, чим більше на упаковці продукту зазначено Е-чисел, тим менше цей продукт придатний до вживання. За даними Комітету захисту прав споживачів України, серед харчових добавок є багато шкідливих. У разі частого вживання деякі харчові добавки становлять небезпеку для здоров’я людини.

    Шкідливий вплив тютюнопаління на організм людини

    У процесі тютюнопаління в організм людини отрапляє величезна кількість різних речовин, серед яких найбільшу дію виявляє нікотин.
    Нікотин – це нітрогненовмісна органічна сполука гетероциклічної будови. Найбільший його вміст у листках тютюну.  У чистому  вигляді нікотин – це прозора масляниста пекуча рідина неприємного запаху, гірка на смак, добре розчиняється у воді, спирті й легко проникає крізь слизові оболонки порожнини рота, носа, бронхів, шлунку. Одна з найсильніших рослинних отрут.  Смертельна доза для людини – 50-70 мг на кілограм маси тіла.
    Відповідно з основною дією, шкідливі речовини, що містяться в тютюновому димі, і що впливають на організм, об’єднані в 4 групи: 1) канцерогенні речовини; 2) подразнюючі речовини; 3) отруйні гази; 4) отруйні алкалоїди.


    Компоненти тютюнового диму і хвороби, які вони викликають
    Наведених фактів достатньо, аби пересвідчитися, наскільки шкідливим є тютюнопаління, щоб не піддаватися такій згубній звичці. Доведено, що курець живе на 6-8 років менше, ніж його ровесник, який не палить. Серед хворих на рак курців у 30 разів більше, ніж тих, хто не курить.
    Тютюновий дим забруднює повітря більше від будь-якого металургійного чи хімічного комбінату. Людина, що палить сигарету, вдихає повітря, забруднення якого в 384000 разів перевищує всі граничні норми. Щорічно на Землі від хвороб, спричинених палінням, вмирає 1,5 млн. людей. 
    Шкідливий вплив вживання алкоголю .
    Людський організм переробляє етанол зі швидкістю приблизно 7 г за годину. 
    Етанол широко застосовують у різних галузях народного господарства. З етанолу виготовляють також алкогольні напої. Та слід врахувати, що етанол це – отруйна наркотична речовина! Багато хто вважає, що невеликі дози алкоголю не шкодять, але це не так, оскільки етанол легко розчиняється у воді, то він відразу ж вбирається органами травлення й розноситься кров’ю по всьому тілу. Малі молекули алкоголю легко змішуються з водою й розчиняються у жирах, а тому легко проходять через оболонку клітин й уже в ротовій порожнині всмоктуються в кров, до 20% всмоктуються в шлунку, 80% – в кишківнику. Оскільки клітини мозку багаті жирами, то в ньому його накопичується найбільше. Особливо швидко це відбувається на порожній шлунок. Уже за годину його концентрація в крові досягається максимуму, і настає стан сп’яніння. Близько 90% етанолу тимчасово затримується в печінці, де за допомогою ферментів він перетворюється в отруйний для організму оцтовий альдегід. Вплив останнього на організм дуже поганий й супроводжується блюванням й запамороченням.
    Алкоголізм – захворювання, що характеризується систематичним паталогічним потягом до вживання спиртних напоїв, розвитком психічної і фізичної залежності від алкоголю. У разі тривалого перебігу хвороба супроводжується стійкими психічними й соматичними розладами, що призводить до смерті.
    Шкода, якої завдає алкоголь:
    • відмирання клітин мозку, втрата пам’яті, агресивність, деградація;
    • погіршення зору, мови, координації рухів;
    • рак ротової порожнини, горла, грудних залоз, печінки;
    • імовірність серцевої недостатності, м’язова слабкість;
    • накопичення жирів у печінці, збільшення в розмірі, поява рубців, цироз;
    • послаблення імунної системи, виразки, запалення підшлункової залози;
    • небезпека народити фізично чи розумово відсталу дитину для вагітних.
    Спиртні напої можуть приносити задоволення. Але якщо людина не знає міри, алкоголь стає причиною пригнічення, різних захворювань й навіть смерті.
    Шкідливим вважається таке вживання алкоголю, яке тягне за собою якісь негативні наслідки. Алкоголь послаблює в людини самоконтроль й стриманість. Деколи під впливом спиртного людина не здатна правильно розцінити чиїсь дії чи слова, тому у відповідь може повестися агресивно.
    Кожна порція цих напоїв містить приблизно однакову кількість чистого спирту:
    пляшка пива – 330 мл 5 %; чарка горілки – 40 мл 40 %; бокал вина – 140 мл 12 %; чарка лікеру – 70 мл 25
    Шкідливий вплив вживання наркотичних речовин
     Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності
    Поняття наркоманія походить від двох грецьких слів: narke – сон, заціпеніння і  mania – потяг, пристрасть, божевілля. Цим терміном позначають ненормальний стан організму, викликаний уживанням певних речовин (наркотиків). Усі наркотики за походженням можна розділити на дві групи – природні і синтетичні. Природні можуть бути заспокійливими або збуджуючими в залежності від дії. Синтетичні – це всі речовини, які з’явилися після 1939 року.
    Класифікація наркотиків та їх дія на людину:
    1. Речовини, поширення та вживання яких не обмежується законодавством. Це етанол, що входить до складу спиртних напоїв, нікотин – основна наркотична речовина тютюну, ліки, засоби побутової хімії, рослини та гриби наркогенного вмісту.
    2. Речовини із сильно вираженою наркотичною дією, деякі із них обмежено використовують у медицині під ретельним контролем лікарів, як знеболювальні, снодійні лікарські засоби.
    А. Транквілізатори – героїн, морфій, кодеїн, синтетичні знеболюючі. Вони викликають короткочасні приємні відчуття, збуджують, піднімають настрій, народжують фантазії. У цьому стані людина зазвичай весела, балакуча. Зіниці зазвичай звужені. Потім людину долає сон. Великі дози депресантів викликають порушення координації, мова незв’язна. Ці речовини швидко викликають важку фізичну залежність, ломки дуже важкі. Саме тому депресанти дуже небезпечні.
    Алкоголь також вважається наркотичною речовиною, що впливає на організм подібно депресантами.
    Б. Стимулятори – амфетаміни, кокаїн, ефедрин. Викликають бурхливу діяльність людини, дають енергію для подолання втоми. Людина стає легко збудливою, навіть агресивною. Особа зазвичай бліда, зіниці розширені, очі мають хворобливий блиск. При регулярному вживанні втрачаеться апетит і сон, людина втрачає вагу. У разі передозування починаються судоми і настає смерть.
    3. Галюциногени – гашиш, марихуана, анаша, LSD, психотропні препарати, надзвичайно небезпечні речовини, виготовлення і поширення яких суворо заборонено законодавством.
    При вживанні змінюється сприйняття часу, простору, кольорів, запахів. З’являються галюцинації та бачення. Спостерігаються гарний настрій, балакучість, сміх без причини. Потім раптом можуть виникнути відчуття страху, спроба захиститися від галюцинаційних образів.
    4. Інгаляційні наркотичні речовини та засоби побутової хімії
    Йдеться про ряд органічних речовин, таких як розчинники, клеї, бензин, ефір, леткі речовини, що потрапляють в організм унаслідок їхнього вдихання. Це призводить до виникнення відчуттів, близьких до алкогольної інтоксикації. Вживання таких речовин може призвести до серйозного незворотного ураження нервової системи, мозку, шлунка, легенів, кісткового мозку, печінки, а часто викликає смерть. Інгалянти можуть потрапити в організм через ніс, що може спричинити нежить і кровотечу з носа. Вживання інгалянтів іноді настільки уповільнює діяльність дихальної системи, що людина перестає дихати.
    Кількість наркоманів зростає в усьому світі, в тому числі і в Україні. Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознак епідемії. Кількість людей, які вживають наркотики близько 100 тисяч (за офіційними даними). Реальна цифра людей, що вживають наркотики, за оцінками МВС, в 10-12 разів більша, і складає 800-900 тисяч, а тенета наркобізнесу ловлять все нові жертви. За даними Інтерполу, в Україні зареєстровано 65 тисяч розповсюджувачів наркотиків.
    Молоді необхідно усвідомити, що вживання наркотиків не просто шкодить здоров’ю людини, а й знищує, вбиває її. Наркоманія – це насамперед проблема молоді. Дослідження показали, що середній вік початку прийому наркотиків – 13-15 років, а в деяких містах нашої країни ще менший – 9-13 років. Наркоманія – це важка хвороба, яка дуже швидко розвивається. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Як свідчать дослідження, часто вживати наркотики починають зовсім випадково, через цікавість. Молодь «знайомиться» з наркотиками на дискотеках і вечірках, в компанії друзів. Існують й інші причини збільшення кількості наркоманів, а саме: економічна криза, безробіття, проблеми в особистому житті. Все це змушує людину за допомогою наркотиків шукати «кращого життя», але це життя без майбутнього.


Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)